Общие положения по применению законов и других нормативных актов

image_pdfimage_print

ПАМ’ЯТКА

Останнім часом посадовими особами в сферах освіти і охорони здоров’я систематично порушуються права громадян. А юристи відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших установ і організацій не є обізнаними у законодавстві, яким врегульовано відповідні сфери правовідносин.

Вважаємо за потрібне нагадати ті правові засади, на яких ґрунтується наше суспільне життя.

Згідно із ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. (Всі статті Конституції, які стосуються цих питань, наведені в Додатку 1).

Верховною Радою України приймаются закони, які є нижчими за юридичною силою. Серед них особливе місце посідають спеціальні (профільні) закони, які врегульовують правовідносини в конкретній вузькій сфері. А їх приписи виконуються шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів (постанов, наказів, інструкцій) виключно, якщо їх зареєстровано в Міністерстві Юстиції України.

Усі нормативно-правові документи повинні відповідати нормам Конституції (згідно із ст.22) та не суперечити їй. Накази, не зареєстровані Міністерством юстиції, різні постанови, інструкції, конференції та інше, не створюють ані прав, ані обов’язків. Тим більше не створюють їх повідомлення чи листи, як і рішеня судів у тих чи інших справах.

Ніщо з наведеного не є джерелом права і може застосовуватись виключно як рекомендація і виключно у випадку відповідності основним принципам юриспруденції, де найвище місце займає Конституція. При надходженні таких рекомендацій потрібно давати їм належну правову оцінку, і у випадку звуження або скасування прав і свобод людини і громадянина, закріплених Конституцією, не вдаватися до їх застосування.

Тому ті особи, згідно із ст.60 Конституції України, за віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу, нестимуть юридичну відповідальність (деякі статті Кримінального Кодексу Украіни наведені в додатку 2).

Конституційні права можуть бути обмежені лише рішенням суду. Так, законних повноважень відсторонити дитину від навчання немає права ні орган місцевого самоврядування, ні сімейний лікар, ні головний лікар, ні ЛКК, ні керівник навчального закладу, ні працівник будь-якого державного органу. Також відсутні будь-які законні підстави для відмови у видачі довідок про стан здоров’я дитини за формою 086 для освітніх закладів (шкіл та дитсадків) нещепленим дітям.

Окремої уваги заслуговує аргумент щодо загрози суспільству. Насамперед, немає жодних доказів та ніяких правових норм, що підтверджують цю загрозу.

Україна в 2002 р. підписала Конвенцію про права людини та біомедицину, ст. 2 якої має назву «Пріорітет людини” та наступний зміст: «Інтереси та благополуччя окремої людини превалюють над інтересами суспільства та науки”.

Враховуючи вищезазначене, посадові особи повинні виважено ставитись до своїх обов’язків та керуватись виключно нормами чинного законодавства, не створювати напругу в суспільстві і не порушувати права людини і громадянина.

ДОДАТОК 1

Конституція України встановлює такий порядок:

ст.5 Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

ст.8 В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

ст.22 Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ст. 68. Кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Це означає що кожен громадянин повинен знати та неухильно додержуватися норм закону, а тим паче посадовець : ст..6 ……. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

ст.19 Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

ст.3 Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Ст. 28. Кожен має право на повагу до його гідності…..
Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.

Ст. 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини…..

Ст. 40. Усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Ст. 49. Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов’язковою…..

Ст. 57. Кожному гарантується право знати свої права і обов’язки.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.

Ст. 60. Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність.

ДОДАТОК 2

Кримінальний Кодекс Украіни передбачае таку відповідальність:

Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником.

Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником.

Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
1. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності —

Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу.

Стаття 189. Вимагання (обмеження прав, свобод або законних інтересів осіб).

Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань.

Стаття 356. Самоправство.

Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем.

Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми.

Стаття 366. Службове підроблення (Складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів).

Стаття 367. Службова недбалість (Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них).

Цими та іншими нормами, прописаними чинним законодавством, може бути передбачане покарання до 15 років позбавлення волі.

Використане джерело:  https://nasledie77.wordpress.com/2019/10/09/памятка-посадовій-особі-порушення-ко/

image_pdfimage_print
Print Friendly, PDF & Email